Відкрита 5 листопада 1963 року у складі другої пускової черги метро. Пасажиропотік: 20,4 тис. Конструкція: тринефна пілонна глибокого закладення.
Станція з’єднується з наземним вестибюлем тристрічковим ескалатором. Вихід у місто на вулиці Ванди Василевської, Політехнічну, проспект Перемоги та до НТТУ "КПІ", Адміністрації метрополітену, НМУ ім. Богомольця, київського зоологічного парку.
Архітектура
Архітектори: Г. Головко, Є. Іванов, М. Сиркін. Конструктори: В. Лисяк, І. Жуков. Скульптор: В. Бородай.
Спорудження станції "Політехнічний інститут" планувалося у складі першого пускового комплексу метрополітену (про це йшлося у публікаціях преси 50-х, а в інтер'єрі про це свідчать ще ампірного стилю решітки на колійній стіні із роком пуску). Конструктивно, в основі станції застосовано не чавунні тюбінги, а аналогічні по характеристикам залізобетонні – цей винахід конструкторів київського філіалу "Метродіпротрансу" у майбутньому став широко застосовуватися у всьому Союзі, оскільки показав низку значних переваг.
Інтер’єр станції відповідає вимогам того часу щодо боротьби з "надмірностями", проте автори зробили кілька вигідних ходів. Пілони, облицьовані жовтуватим мармуром, звужуються донизу і мають вертикальні вентиляційні решітки. Карнизів на пілонах немає. У торці центрального залу — алегорична барельєфна композиція, присвячена освоєнню космосу — дівчина на тлі серпа та молоту. Лезо серпа переходить у трасу руху Супутника-1, що летить до сонця.
Наземний вестибюль знаходиться у будинку адміністрації Київського метрополітену. З боку проспекту Перемоги, зверху будинку, ще у 60-х роках вмонтовано емблему адміністрації.
Доступність станції: на станції "Політехнічний інститут" можливо самостійно скористатись входом/виходом особам з інвалідністю, що користуються кріслом колісним.